Минуло два роки відтоді, як про «інакшість» Уцумі стало відомо на загал. Його родина переїхала в інше місто, не лишивши жодних відповідей чи пояснень навіть тим, хто їх відчайдушно потребував.
Відтак закінчилося й дитинство Начі. Після раптового від’їзду друга, який не спромігся навіть попередити її про це, вона втратила віру в людей. Натомість дівчина почала уникати контактів з однолітками й із головою поринула в навчання, переконавши себе, що високі бали заповнять діру в її серці. Та скільки б вона не відкидала минуле, думки про Уцумі ніяк не давали їй спокою.
Надія, що одного дня хлопець повернеться й перепросить, завдає не менше болю, аніж усвідомлення того, що її так підло зрадили. Тож Начі доведеться вирішити, що краще для неї — вірити й сподіватися далі чи все-таки відпустити…
